Бути на Землі Людиною
Виховна година
Проблема людини і людяності хвилювала людство в усі часи. Ще у V ст. до Різдва Христова китайський філософ Конфуцій писав про те, що потрібно виховувати у собі людяність та доброзичливість.
Відомий педагог В.Г. Сухомлинський казав, що бути справжньою людиною – означає віддавати сили своєї душі в ім’я того, щоб люди навколо тебе були красивими, духовно багатими, щоб у кожної людини, з якою ти зустрічаєшся у житті, залишилося щось хороше від тебе, від твоєї душі.
Не нарікай на глухість душ людських
І не гостри в злобі на них зубів.
А ти, що людям доброго зробив,
Що вимагаєш доброти від них?
Чого мовчиш? Подумай і збагни,
Але уже з низької висоти,
І зваж, і переваж; а хто є ти?
І зваживши, нікого не вини,
А сам в своє більмо душі заглянь,
Чи там хоч раз добром світила рань
І променем зорилася святим?
І ти збагнеш, що до твоїх страждань
Не відгукнеться й власна глухомань,
А ти шукаєш в людях доброти.
О. Богачук
Л. Первомайському належать такі чудові рядки: «Я винний у тому, що світ не кращий…» Чи задумувалися ви над тим, що кожен з нас винний у тому, що діється навколо нас. Ні, ми думаємо, що це світ завинив перед нами, зустрів наш прихід невмитим. Ми ж мали народитися для любові, щастя й сонця досхочу. А бачимо світ у плямах крові й по горло в людському плачі.
В погоні за матеріальними благами ми втратили людину. Ми, мабуть, забули, що за гроші можна придбати:
Ліжко, але не сон.
Книги, але не розум.
Ліки, але не здоров’я.
Розкіш, але не культуру.
Прикраси, але не красу.
Розваги, але не кохання.
Добробут, але не щастя.
Справжньою людиною можна стати лише тоді, коли зрозумієш, що таке важко. Подолання труднощів підносить людину. Постав над собою хоч сто вчителів – вони будуть безсилі, якщо ти сам не зможеш примусити себе й вимагати від себе.
Ніщо в житті не дається без поту і тяжкої праці. Людина, яка з дитинства навчилась долати перешкоди, допомагати іншим, не піддаватися легким спокусам, перемагати власні лінощі – а перемога над собою – найбільша перемога, зможе стати Людиною.
Ми часто нарікаємо на дорогу, якою йдемо, на обставини, що склалися, на людей, які оточують нас. Ми забуваємо, що починати потрібно з себе і все шукати в собі.
Ти – сам загадка. Відгадай себе,
І все, мабуть, тоді на місце стане.
Червоне, біле, ніжно-голубе,
Відкриється за шторою туману.
В твоїх очах світає небокрай,
А дум плоди, мов яблука на вітах…
Насамперед, себе ти розгадай,
Коли ти хочеш інших зрозуміти.
В. Крищенко
Даруйте людям радість, робіть їм добро, не чекаючи віддачі. Робіть добро тим, з ким ви, можливо, зустрінетесь раз у житті. Пам’ятайте, що все повертається, як бумеранг. Добро – добром, зло – злом.
Я вірю в силу доброти,
Добро завжди сильніше злого,
Дає наснагу, щоб цвісти
І світлу обирать дорогу.
Я вірю в силу доброти,
Що на торжку не продається,
Що кривди розбива пласти,
Красою тулиться до серця.
Я вірю в силу доброти,
Що має долю роботящих,
Що хоче, щоб і я, і ти,
І все було у світі кращим.
В. Крищенко
Життя наше смугасте і в ньому чергуються успіхи і невдачі, злети і падіння. У царя Соломона, якого називали мудрим, була каблучка, на якій вирізьблено: «Усе минає». Пам’ятайте це, адже ні радість не вічна, ні сум не вічний.
Пам’ятайте добро. Будьте вищими від усіляких пліток, заздрощів, дрібних інтриг, образ. Навчіться прощати. Не втрачайте самоповаги, умійте володіти собою. Перш ніж сказати щось погане, згадайте, що найкраще слово – несказане слово. Найкоротша відстань між людьми – посмішка. Частіше посміхайтеся. Якщо вам погано, то це не причина, щоб завдати страждань іншим.
Література:
Наумович Н. Й. Бути на Землі Людиною: виховна година // Позакласний час. - № 7-8, - 2005. – с. 88 – 89.
|